Когда покалывает тело
Уже привычной ломотой,
И ты рукою неумелой,
Пытаясь справится с собой,
Неточной линией пунктирной
Поставишь чайник на плиту,
А перед этим ты будильник
Остановил на пол лету,
За пять минут до подведенья
Итоговой черты под ночь:
В пол пятого нет отрезвленья
И не успел ты наволочь
Себе спасительную бодрость
Из отступающего сна,
И жадно пьешь из чаши воду,
И кофе стынет твой пока,
И зубы чистишь автоматом,
И подступающий рассвет
В окно стучится виновато,
И ищешь пачку сигарет,
И свет покамест не включаешь,
(Пусть спит усталая жена),
Сейчас уйдешь, ты это знаешь,
Валять земного дурачка -
Толкать сизифову работу
На гору полдня до темна,
Даст всякий день свою заботу,
Таков порядок всех и вся.
Когда все это происходит,
Ты благодарен Богу, что
Стихи толкаются в проходе
И просятся через окно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
